діюча речовина: суматриптан;

1 таблетка містить суматриптану сукцинату у перерахуванні на суматриптан 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: 

для таблеток 50 мг: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, натрію гідрокарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; покриття: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е172). 

для таблеток 100 мг:  целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, натрію гідрокарбонат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;  покриття: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 50 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору.

таблетки по 100 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.

Селективний агоніст 5НТ₁-рецепторів серотоніну. Препарати, що застосовуються для лікування мігрені. Код АТХ N02C C01.

Фармакодинаміка.

Було продемонстровано, що суматриптан є селективним агоністом серотонінових 5-гідрокситриптамін-1 (5HT_1D) рецепторів, який не впливає на інші підтипи 5HT рецепторів (5HT₂-5HT₇).

Судинний рецептор 5-HT_1D знаходиться переважно в черепно-мозкових кровоносних судинах та опосередковує вазоконстрикцію. У тварин суматриптан вибірково звужує кровообіг у сонних артеріях, але не впливає на мозковий кровообіг. Система сонних артерій постачає кров до екстра- та інтракраніальних тканин, наприклад мозкових оболонок, і вважається, що розширення та/або утворення набряку в цих судинах є основним механізмом мігрені у людини. Крім того, дані досліджень на тваринах свідчать про те, що суматриптан гальмує активність трійчастого нерва. Обидві ці дії (звуження краніальних судин та пригнічення активності трійчастого нерва) можуть сприяти протимігреневому ефекту суматриптану у людей.

Суматриптан залишається ефективним у лікуванні менструальної мігрені, тобто мігрені без аури, яка виникає від 3 днів до початку менструації до 5 днів після неї. Суматриптан слід прийняти якомога швидше під час нападу.

Клінічний ефект спостерігається через 30 хв після перорального прийому 100 мг препарату.

Хоча рекомендована доза суматриптану для перорального застосування становить 50 мг, напади мігрені варіюються за тяжкістю як у одного пацієнта, так і між ними. Дози 25-100 мг показали більшу ефективність, ніж плацебо, у клінічних випробуваннях, але 25 мг статистично значуще менш ефективні, ніж 50 та 100 мг.

У низці плацебо-контрольованих клінічних досліджень оцінювали безпеку та ефективність перорального застосування стандартних таблеток суматриптану у понад 650 дітей та підлітків віком від 10 до 17 років з мігренню. Ці дослідження не продемонстрували статистично значущої різниці в полегшенні головного болю через 2 години між плацебо та будь-якою дозою суматриптану. Профіль побічних ефектів перорального застосування суматриптану у дітей та підлітків віком від 10 до 17 років був подібним до профілю, що повідомлявся в дослідженнях у дорослих.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування суматриптан швидко всмоктується, досягаючи 70 % максимальної концентрації через 45 хв. Після прийому 100 мг середня максимальна концентрація у плазмі крові становить 54 нг/мл. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 14 %, частково внаслідок пресистемного метаболізму, частково як результат неповного всмоктування. Період напіввиведення становить приблизно 2 години, хоча є ознаки тривалішої термінальної фази. Зв’язування з протеїнами плазми крові низьке (14-21 %), середній об’єм розподілу – 170 л. Середній загальний плазмовий кліренс становить приблизно 1160 мл/хв, а середній нирковий кліренс – приблизно 260 мл/хв. Позанирковий кліренс становить приблизно 80 % загального кліренсу. Суматриптан виводиться переважно шляхом оксидативного метаболізму, опосередкованого моноаміноксидазою А. Суматриптан виводиться переважно шляхом оксидативного метаболізму, опосередкованого моноаміноксидазою А.

Спеціальні групи пацієнтів

Порушення функції печінки

Фармакокінетику суматриптану після перорального застосування (50 мг) та підшкірного застосування (6 мг) вивчали у 8 пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості, підібраних за статтю, віком та вагою з 8 здоровими добровольцями. Після перорального застосування експозиція суматриптану в плазмі (AUC та Cmax) майже подвоїлася (збільшилася приблизно на 80%) у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості порівняно з контрольною групою з нормальною функцією печінки. Після підшкірного введення дози різниці між пацієнтами з печінковою недостатністю та контрольною групою не спостерігалося. Це вказує на те, що печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості знижує пресистемний кліренс та збільшує біодоступність і експозицію суматриптану порівняно зі здоровими добровольцями.

Після перорального застосування пресистемний кліренс знижується у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки, а системна експозиція майже вдвічі збільшується.

Фармакокінетика у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не вивчалася (див. розділ «Протипоказання» та розділ «Особливості застосвання»).

Основний метаболіт, індол-оцтовий аналог суматриптану, виводиться переважно з сечею, де він присутній у вигляді вільної кислоти та глюкуронідного кон'югату. Він не має відомої 5HT1 або 5HT2 активності . Другорядні метаболіти не були ідентифіковані. Фармакокінетика перорального суматриптану, здається, суттєво не залежить від нападів мігрені.

У пілотному дослідженні не було виявлено суттєвих відмінностей у фармакокінетичних параметрах між літніми та молодими здоровими добровольцями.

Доклінічні дані з безпеки

Суматриптан не виявляв генотоксичної та канцерогенної активності в системах in vitro та дослідженнях на тваринах.

У дослідженні фертильності на щурах пероральні дози суматриптану, що призвели до рівнів у плазмі приблизно в 200 разів вищих, ніж у людини після перорального прийому 100 мг, були пов'язані зі зниженням успішності запліднення.

Цей ефект не спостерігався під час дослідження підшкірного введення, де максимальні рівні в плазмі досягали приблизно в 150 разів вищих, ніж у людини при пероральному введенні.

У кроликів спостерігалася ембріолетальність без виражених тератогенних дефектів. Значення цих даних для людей невідоме.

Таблетки Мігренет показані для гострого полегшення нападів мігрені, з аурою або без неї Мігренет слід застосовувати лише за наявності чіткого діагнозу мігрені.

Підвищена чутливість до суматриптану або до будь-якої з допоміжних речовин.

Суматриптан не слід призначати пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда або мають ішемічну хворобу серця, коронарний вазоспазм (стенокардію Принцметала), захворювання периферичних судин, або пацієнтам, які мають симптоми чи ознаки, що відповідають ішемічній хворобі серця.

Суматриптан не слід призначати пацієнтам з історією порушення мозкового кровообігу або транзиторною ішемічною атакою/

Застосування суматриптану пацієнтам з помірною та тяжкою гіпертензією, а також з легкою неконтрольованою гіпертензією протипоказане.

Суматриптан не слід призначати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Супутнє застосування ерготаміну або його похідних (включаючи метисергід) або будь-якого агоніста рецептора триптану/5-гідрокситриптаміну ₁ (5- HT₁ ) із суматриптаном протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та суматриптану. Мігренет не слід застосовувати протягом 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО.

Дослідження на здорових добровольцях показують, що суматриптан не взаємодіє з пропранололом, флюнаризином, пізотифеном або алкоголем.

Дані щодо взаємодії з лікарськими засобами, що містять ерготамін або інші агоністи триптан/5-HT₁-рецепторів, обмежені. Підвищений ризик коронарного вазоспазму є теоретично можливим, тому таке сумісне застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Часовий проміжок, якого слід дотримуватися між прийомом суматриптану та лікарських засобів, що містять ерготамін або інші агоністи триптан/5-HT₁-рецепторів, невідомий. Це залежить від доз та типу лікарських засобів, що застосовуються. Оскільки ці ефекти можуть бути підсилені прийомом Мігренету, необхідно дотримуватися 24-годинного інтервалу між прийомом препаратів, що містять ерготамін та інші агоністи триптан/5-HT₁- рецепторів, та прийомом Мігренету. І навпаки, рекомендується почекати щонайменше 6 годин після застосування суматриптану, перш ніж застосовувати препарат, що містить ерготамін, та щонайменше 24 години перед застосуванням іншого агоніста триптану/5-HT1 рецептора. Взаємодія може виникнути між суматриптаном та інгібіторами МАО, тому одночасне їх застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про розвиток у пацієнтів серотонінового синдрому (включаючи змінений психічний стан, вегетативну нестабільність, нейром’язові порушення) після прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та суматриптану. Також повідомлялося про випадки серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблетки Мігренет застосовують лише при чітко встановленому діагнозі мігрені.

Мігренет не застосовують для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені.

Перед початком лікування суматриптаном слід виключити потенційно серйозні неврологічні захворювання (наприклад, серцево-судинну недостатність, транзиторну атаку), якщо у пацієнта спостерігаються атипові симптоми або якщо йому не було встановлено відповідний діагноз для застосування суматриптану.

Застосування суматриптану у деяких пацієнтів спричинює такі транзиторні симптоми, як біль, відчуття стиснення у грудях, що можуть мати інтенсивний характер і поширюватися на гортань (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо такі симптоми вказують на ішемічну хворобу серця, слід провести відповідне кардіологічне обстеження.

Суматриптан не слід призначати пацієнтам з факторами ризику ішемічної хвороби серця, включаючи пацієнтів, які є завзятими курцями або використовують нікотинозамісну терапію, без попереднього обстеження серцево-судинної системи (див. розділ «Протипоказання»). Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузному періоді та чоловікам віком від 40 років з цими факторами ризику. Однак таке обстеження не завжди може виявити наявність хвороби серця, тому в поодиноких випадках у пацієнтів з недіагностованою хворобою серця зустрічаються тяжкі кардіологічні ускладнення.

З обережністю Мігренет слід призначати пацієнтам з легкою контрольованою гіпертензією, оскільки у невеликої кількості пацієнтів може спостерігатись транзиторне підвищення рівня артеріального тиску та периферичного судинного опору (див. розділ «Протипоказання»).

У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про рідкісні випадки виникнення у пацієнтів серотонінового синдрому (включаючи змінений психічний стан, вегетативну нестабільність, нейром’язові порушення), що виникали після прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та суматриптану. Є повідомлення про розвиток серотонінового синдрому при одночасному призначенні триптанів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН). Якщо одночасне застосування Мігренету та (СІЗЗС/СІЗЗСН) є клінічно виправданим, рекомендується належне спостереження за пацієнтом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Мігренет слід призначати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням всмоктування, метаболізму або виведення лікарських засобів, наприклад, з порушенням функції печінки (клас А або В за шкалою Чайлда-П'ю; див. розділ «Фармакологічні властивості») або нирок (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Пацієнтам з порушенням функції печінки слід розглянути дозу 50 мг.

Мігренет слід призначати з обережністю пацієнтам із судомами в анамнезі або з факторами ризику зниження порогу судомної готовності, оскільки повідомлялося про випадки судом, пов’язаних із застосуванням суматриптану (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів з відомою гіперчутливістю до сульфаніламідів можуть спостерігатися алергічні реакції після застосування Мігренету. Реакції можуть виявлятися в діапазоні від шкірної гіперчутливості до анафілаксії. Наявність перехресної чутливості обмежена, проте слід дотримуватись обережності, призначаючи препарат таким пацієнтам.

Побічні реакції можуть виникати частіше під час сумісного застосування триптанів та лікарських засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Тривале застосування будь-яких знеболювальних лікарських засобів може посилити головний біль. У разі виникнення такого симптому або при його загрозі слід проконсультуватися з лікарем та припинити лікування. У пацієнтів, у яких часто або щоденно виникає головний біль через регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю, може бути встановлений діагноз головного болю внаслідок зловживання знеболювальними засобами.

Цей лікарський засіб містить 40 мг натрію гідрокарбонату. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Доступні дані після виходу препарату на ринок щодо застосування суматриптану протягом першого триместру вагітності у понад 1000 жінок. Хоча ці дані містять недостатньо інформації для остаточних висновків, вони не вказують на підвищений ризик вроджених вад. Досвід застосування суматриптану у другому та третьому триместрах вагітності обмежений.

Оцінка експериментальних досліджень на тваринах не вказує на прямий тератогенний вплив або шкідливий вплив на пери- та постнатальний розвиток. Однак життєздатність ембріофетолу у кроликів може бути порушена (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Застосування суматриптану слід розглядати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плода.

Грудне вигодовування 

Суматриптан виділяється у грудне молоко, при цьому середня відносна доза, що потрапляє до немовляти, становить <4 % після прийому одноразової дози препарату. Щоб мінімізувати вплив суматриптану на дитину, рекомендується утриматися від грудного вигодовування протягом 12 годин після застосування лікарського засобу, а грудне молоко, зціджене у цей період, слід утилізувати.

Повідомлялося про випадки болю у молочних залозах та/або у сосках після застосування суматриптану у жінок, які годують грудьми (див. розділ «Побічні реакції»). Зазвичай біль мав транзиторний характер і минав протягом 3–12 годин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Сонливість може стати наслідком як мігрені, так і її лікування Мігренетом, тому слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час прийому препарату або нападу мігрені.

Таблетки Мігренету не можна застосовувати з метою профілактики нападу.

Мігренет рекомендується застосовувати якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він є однаково ефективним на кожній стадії нападу.

Рекомендована доза Мігренету для дорослих – 50 мг. В окремих випадках дозу можна підвищити до 100 мг.

Мігренет можна застосовувати при нових нападах мігрені, але якщо перша доза препарату виявиться неефективною, не слід застосовувати препарат повторно під час цього ж нападу.

Якщо пацієнт відреагував на першу дозу, але симптоми відновлюються, друга доза може бути застосована протягом наступних 24 годин, при цьому загальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Досвіду застосування суматриптану для лікування пацієнтів віком від 65 років недостатньо. Хоча фармакокінетика препарату не відрізняється від такої в осіб більш молодого віку, доки не будуть одержані додаткові клінічні дані, призначення Мігренету літнім пацієнтам не рекомендується.

Діти.

Ефективність та безпека застосування суматриптану для лікування дітей не встановлені, тому препарат Мігренет не рекомендується призначати цій категорії пацієнтів.

Дози, що перевищували 400 мг (перорально), не спричиняли інших побічних дій, крім тих, що зазначені нижче.

Лікування: проведення підтримувальної терапії та нагляд за хворим не менше 10 годин.

Вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на рівень Мігренету в плазмі крові не встановлений.

Побічні ефекти перелічені нижче за класами систем органів та частотою. Частота визначена так: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними). Деякі симптоми, про які повідомлялося як про побічні ефекти, можуть бути супутніми симптомами мігрені.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

по 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у коробці з картону.

За рецептом.

ТОВ «АСТРАФАРМ»

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.