ГАЛОПРИЛ ФОРТЕ (GALOPRIL FORTE)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: haloperidol;

1 таблетка містить галоперидолу 5 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; макрогол 4000.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Код АТС

N05A D01.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі:

• шизофренія: лікування симптомів та профілактика рецидивів;
• інші психози, особливо параноїдальні;
• манія і гіпоманія;
• психічні і поведінкові проблеми, такі як агресія, гіперактивність і самознищення в розумово відсталих і у хворих з органічними пошкодженнями головного мозку;
• як доповнення до короткострокового лікування психомоторного збудження (від помірного до тяжкого), хвилювання, насильницької чи небезпечно імпульсивної поведінки;
• гикавка;
• занепокоєння і збудження у літніх людей;
• синдром Жиль де ла Туретта і тяжкі тики.

Діти:

• дитячі поведінкові розлади, особливо в поєднанні з гіперактивністю і агресією;
• синдром Жиль де ла Туретта;
• дитяча шизофренія.

Протипоказання

Коматозний стан, пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), хвороба Паркінсона, відома гіперчутливість до галоперидолу, ураження базальних гангліїв. Як і інші нейролептики, галоперидол може спричинити подовження інтервалу QT. Застосування галоперидолу протипоказано пацієнтам з клінічно значущими серцевими порушеннями (нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, аритмії класу IA і III, подовження інтервалу QT, аритмії, клінічно значуща брадикардія, блокада серця II або III ступеня і невилікувана гіпокаліємія. Галоперидол не можна застосовувати одночасно з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначений для прийому внутрішньо.

Дозування для всіх показань потрібно визначати індивідуально і проводити під пильним клінічним контролем. Для визначення початкової дози слід враховувати вік хворого, тяжкість симптомів і попередню відповідь на нейролептики.

Хворим літнього віку або ослабленим, хворим з раніше виявленими побічними реакціями на нейролептики може знадобитися менша доза галоперидолу. Звичайну початкову дозу потрібно зменшити вдвічі, а потім поступово корегувати для досягнення оптимальної відповіді.
Галоперидол слід призначати у мінімальній клінічно ефективній дозі.

Дорослі
Шизофренія, психози, манія та гіпоманія, розумові або поведінкові проблеми, психомоторне збудження, хвилювання, насильницька чи небезпечно імпульсивна поведінка, органічні ушкодження головного мозку

Початкова доза.

Помірна симптоматика: 1,5–3 мг на добу, дозу розділяють на три прийоми.
Тяжка симптоматика/резистентні пацієнти: 3–5 мг на добу, дозу розділяють на три прийоми.
Початкову дозу можна застосовувати підліткам і стійким шизофренікам, яким може знадобитися до 30 мг/добу.

Як тільки задовільного контролю симптомів буде досягнуто, дозу потрібно поступово зменшити до мінімальної ефективної підтримуючої дози, яка часто становить менше 5 або 10 мг/добу. Слід уникати занадто швидкого зниження дози.

Занепокоєння і хвилювання у літніх людей

Початкову дозу: 1,5–3 мг на добу розділяють на три прийоми, за необхідності можливе титрування дози для досягнення ефективної підтримуючої дози (1,5–30 мг на добу).
Синдром Жиль де ла Туретта, тяжкі тики, гикавка

Початкову дозу, яка становить 1,5 мг на добу, розділяють на три прийоми та регулюють залежно від відповіді на лікування. Щоденна підтримуюча доза 10 мг може знадобитися при синдромі Жиль де ла Туретта.

Діти
Дитячі поведінкові розлади і шизофренія

Щоденна підтримуюча доза становить 0,025–0,05 мг/кг/добу. Половину загальної дози потрібно призначати уранці, а іншу половину — увечері, максимальна доза — до 10 мг/добу.
Синдром Жиль де ла Туретта

Пероральні підтримуючі дози становлять до 10 мг на добу для більшості пацієнтів.

При застосуванні дози менше 5 мг рекомендовано застосовувати препарат Галоприл, таблетки по 1,5 мг, у відповідних дозах.

Побічні реакції

Дуже часто (1/10); часто (1/100 до < 1/10); нечасто (1/1000 до < 1/100); рідко (1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).
З боку системи кровотворення: нечасто — лейкопенія; частота невідома — агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто — підвищена чутливість; частота невідома — анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: рідко — гіперпролактинемія; частота невідома — неадекватна секреція антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин: частота невідома — гіпоглікемія.

Психічні розлади: дуже часто — ажитація, безсоння; часто — депресія, психотичні розлади; нечасто — сплутаність свідомості, зниження/втрата лібідо, занепокоєння.

З боку нервової системи: дуже часто — екстрапірамідні розлади, гіперкінезія, головний біль; часто — пізня дискінезія, окулогірний криз, дистонії, дискінезії, акатизія, брадикінезія, гіпокінезія, гіпертонія, сонливість, тремор, запаморочення; нечасто — cудоми, паркінсонізм, акинезії, зубчаста жорсткість, седація, мимовільні м'язові скорочення; рідко — моторні дисфункції, нейролептичний злоякісний синдром, ністагм.

З боку органів зору: часто — візуальні порушення; нечасто — розмите бачення.
З боку серцево-судинної системи: часто — ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія; нечасто — тахікардія; частота невідома — фібриляція шлуночків, аритмія «torsades de pointes», шлуночкова тахікардія, екстрасистолія.

З боку органів дихання: нечасто — задишка; рідко — бронхоспазм; частота невідома — набряк гортані, ларингоспазм.

З боку травного тракту: нечасто — запор, сухість у роті, гіперсекреція слинних залоз, нудота, блювання.

З боку печінки і жовчного міхура: часто — абдомінальні розлади; нечасто — гепатит, жовтяниця; частота невідома — гостра печінкова недостатність, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висипання; нечасто — реакції фотосенсибілізації, кропив'янка, свербіж, гіпергідроз; частота невідома — лейкоцитарний васкуліт, ексфоліативний дерматит.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: нечасто — кривошия, м'язова ригідність, спазми м'язів, кістково-м'язова скутість; рідко — тризм, посмикування м'язів.
З боку сечовидільної системи: часто — затримка сечі.

З боку ендокринної системи: часто — еректильна дисфункція; нечасто — аменорея, дисменорея, галакторея, дискомфорт та біль у грудях; рідко — менорагія, порушення менструального циклу, сексуальна дисфункція; частота невідома — гінекомастія, приапізм.
Загальні порушення: нечасто — порушення ходи, гіпертермія, периферичні набряки; частота невідома — гіпотермія.

Інші: часто — збільшення/зменшення маси тіла; рідко — збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ).

Додаткова інформація

Надходили повідомлення про побічні реакції, такі як подовження інтервалу QT, аритмія «torsades de pointes», шлуночкові аритмії, в тому числі фібриляція шлуночків і шлуночкова тахікардія та зупинка серця . Ці ефекти можуть виникати частіше при застосуванні високих доз та у пацієнтів, схильних до таких порушень.

Токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса-Джонсона були зареєстровані у пацієнтів, які приймали галоперидол. Точна частота цих випадків невідома.
Випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію і тромбоз глибоких вен, у часі співпадали з прийомом антипсихотичних препаратів.

Передозування

Ознаки

Проявами передозування галоперидолу є посилення його фармакологічної дії, найбільш важливими з яких є серйозні екстрапірамідні симптоми, артеріальна гіпотензія і психічна байдужість з переходом у стан сну. Ризик розвитку шлуночкової аритмії потрібно розглядати як можливість, пов'язану з подовженням інтервалу QT. У пацієнта може виникнути коматозний стан з пригніченням дихання і артеріальною гіпотензією, які можуть бути досить серйозними, щоб призвести до стану, подібного шоковому. Може статися парадоксальне підвищення артеріального тиску, а не зниження, судоми.

Лікування
Специфічного антидоту галоперидолу не існує. Слід забезпечити прохідність легень та за необхідності підтримувати їх механічну вентиляцію. Враховуючи окремі повідомлення про аритмії, рекомендується проводити моніторинг ЕКГ. Артеріальну гіпотензію і судинний колапс потрібно усувати шляхом введення плазми та іншими відповідними заходами. Адреналін не слід застосовувати. Пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом протягом 24 годин або довше, при цьому необхідно підтримувати постійну температуру тіла і адекватне вживання рідини.

У випадках тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначати антипаркінсонічні засоби.

Особливості застосування 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека галоперидолу в період вагітності не встановлена. Існує ряд доказів шкідливого впливу в деяких, але не в усіх дослідженнях на тваринах. Новонароджені піддаються ризику небажаних наслідків після прийому вагітною антипсихотичних препаратів (у тому числі галоперидолу) під час III триместру вагітності, що включають екстрапірамідні симптоми, які можуть відрізнятися за ступенем тяжкості і тривалості після пологів. Були повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію/гіпотензію, тремор, сонливість, розлад дихання, розлади годування. Отже, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Було кілька повідомлень про вроджені дефекти плода, при яких не може бути виключений причинно-наслідковий зв'язок з прийомом галоперидолу. Галоперидол слід застосовувати під час вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь переважає потенційний ризик, введена доза повинна бути якомога нижча, а тривалість лікування, якомога коротша.
Галоперидол проникає у грудне молоко. Були окремі випадки екстрапірамідних симптомів при грудному вигодовуванні.

За необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Діти. Препарат застосовують дітям вiком від 3 років. 

Випадки раптової смерті були зареєстровані у пацієнтів, які отримували антипсихотичні препарати, включаючи галоперидол.

Пацієнти літнього віку, які лікують психози, пов'язані з деменцією, піддаються підвищеному ризику смерті.

Серцево-судинні ефекти

Були дуже рідкісні повідомлення про подовження інтервалу QT і/або шлуночкову аритмію, як доповнення до рідкісних повідомлень про раптову смерть. Вони можуть виникати частіше при високих дозах і у пацієнтів, схильних до таких реакцій.

Ризик і користь від лікування галоперидолом потрібно повністю оцінити до початку лікування та у пацієнтів з факторами ризику розвитку шлуночкової аритмії, такими як хвороба серця, подовження інтервалу QT; електролітний дисбаланс, субарахноїдальні крововиливи, зловживання алкоголем; такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом (моніторинг ЕКГ і рівня калію у плазмі крові), особливо у початковій фазі лікування.
Галоперидол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з повільним метаболізмом CYP 2D6 і під час застосування інгібіторів цитохрому P450. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних препаратів.

До початку лікування в усіх пацієнтів рекомендується проводити базову ЕКГ, особливо у літніх людей і у пацієнтів з захворюваннями серця в анамнезі. Під час терапії, якщо спостерігається подовження інтервалу QT, дозу галоперидолу потрібно зменшити, і терапію слід припинити, якщо інтервал QT перевищує 500 мс.

Рекомендується періодичний моніторинг електролітів, особливо для пацієнтів, які приймають діуретики.

Галоперидол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Злоякісний нейролептичний синдром

Прийом галоперидолу був пов'язаний з виникненням злоякісного нейролептичного синдрому: рідкісною своєрідною відповіддю, що характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною нестабільністю, зміненою свідомістю. Гіпертермія часто є ранньою ознакою цього синдрому.

Пізня дискінезія

Виникнення пізньої дискінезії може з'явитися у деяких пацієнтів при тривалій терапії або після відміни препарату. Синдром в основному характеризується ритмічними мимовільними рухами язика, обличчя, рота і щелепи. Прояви можуть бути постійними у деяких пацієнтів. Синдром може бути замаскований після відновлення лікування, збільшення дози або переходу на інші антипсихотичні препарати. Лікування слід припинити якомога швидше.
Екстрапірамідні симптоми

Екстрапірамідні симптоми можуть проявитися тремором, ригідністю, гіперсалівацією, брадикінезією, акатизією, гострою дистонією.

Антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії можуть бути призначені за необхідності, але їх не слід призначати регулярно як превентивний захід. Якщо супутнє лікування антипаркінсонічними препаратами не потрібне, вони можуть бути призначені після лікування галоперидолом, якщо їх виділення відбувається швидше, ніж у галоперидолу, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних симптомів. Лікар повинен мати на увазі, що можливе підвищення внутрішньоочного тиску під час лікування антихолінергічними препаратами, у тому числі антипаркінсонічними препаратами, що вводяться одночасно з галоперидолом.

Напади/Судоми
Були повідомлення про судоми, що могли бути спричинені прийомом галоперидолу. Рекомендується дотримуватися обережності пацієнтам, які страждають на епілепсію, і в умовах, що сприяють виникненю судом (алкоголізм та пошкодження головного мозку).
Гепатобіліарні порушення

Оскільки галоперидол метаболізується в печінці, слід з обережністю призначати його пацієнтам із захворюваннями печінки. Надходили окремі повідомлення про випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного.

Порушення ендокринної системи

Тироксин може сприяти токсичності галоперидолу. Антипсихотичну терапію пацієнтам з гіпертиреозом потрібно проводити з обережністю і завжди супроводжувати терапією для досягнення еутиреоїдного стану.

Гормональний вплив антипсихотичних препаратів включає гіперпролактинемію, яка може спричинити галакторею, гінекомастію і оліго/аменорею.

Венозні тромбоемболії

Випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) співпадали з прийомом антипсихотичних препаратів. Оскільки пацієнти, які отримували антипсихотичні препарати, часто мали набуті фактори ризику ВТЕ, всі можливі фактори ризику розвитку ВТЕ потрібно визначити до і під час лікування галоперидолом і під час профілактичних заходів.

Додаткова інформація

При шизофренії відповідне антипсихотичне медикаментозне лікування може бути відкладено. Крім того, якщо вилучаються наркотичні препарати, рецидив симптомів може не проявлятися протягом кількох тижнів або місяців.

Гострі симптоми відміни, включаючи нудоту, блювання і безсоння, дуже рідко були описані після різкого припинення лікування високими дозами антипсихотичних препаратів. Для попередження рецидивів можливе поступове виведення препарату.

Як і всі антипсихотичні препарати, галоперидол не слід застосовувати у монотерапії там, де переважає депресія. Препарат можна призначати з антидепресантами для лікування в тих випадках, коли психоз зустрічається разом з депресією.

Рекомендується дотримуватися обережності пацієнтам з нирковою недостатністю та феохромоцитомою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Можливий седативний ефект або порушення уваги, особливо у разі високих доз і на початку лікування та може бути посилений застосуванням депресантів ЦНС. Пацієнти під час лікування галопридолом не повинні займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги (керування автотранспортом або управління промисловим обладнанням).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування галоперидолу з препаратами, що подовжують інтервал QT, може збільшити ризик розвитку шлуночкової аритмії, в тому числі аритмію «torsades de pointes».

Тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Прикладами таких препаратів є деякі антиаритмічні засоби класу 1А (хінідин, дизопірамід і прокаїнамід) та класу III (аміодарон, соталол і дофетилід), деякі антимікробні препарати (спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин), трициклічні антидепресанти (амітриптилін), деякі тетрациклічні антидепресанти (мапротилін), інші нейролептики (фенотіазини, пімозид і сертиндол), деякі антигістамінні (терфенадин), цизаприд, бретиліум і деякі антималярійні препарати, такі як хінін і мефлохін. Цей список не є вичерпним.
Паралельне вживання наркотичних препаратів спричиняє електролітний дисбаланс, що може збільшити ризик розвитку шлуночкової аритмії. Слід уникати прийому сечогінних засобів, зокрема тих, що спричиняють гіпокаліємію, але за необхідності краще призначати калійзберігаючі діуретики.

Галоперидол метаболізується у печінці кількома шляхами, у тому числі і шляхом глюкуронізації цитохрому Р450 ферментної системи (зокрема CYP 3A4 або CYP 2D6). Пригнічення цих шляхів метаболізму іншим препаратом або зниження активності ферменту CYP 2D6 може призвести до збільшення концентрації галоперидолу і підвищення ризику розвитку побічних ефектів, включаючи подовження інтервалу QT. У ході фармакокінетичних дослідженнь було зареєстровано підвищення концентрації галоперидолу від легкої до помірної, коли галоперидол був признечений одночасно з препаратами–інгібіторами ізоферментів CYP 3A4 або CYP 2D6, такими як ітраконазол, буспірон, венлафаксин, алпразолам, флувоксамін, хінідин, флуоксетин, сертралін, хлорпромазин і прометазин. Зниження активності ферментів CYP 2D6 може призвести до збільшення концентрації галоперидолу.

Збільшення інтервалу QT і екстрапірамідні симптоми спостерігаються, коли галоперидол приймають одночасно з метаболічними інгібіторами, такими як кетоконазол (400 мг/добу) і пароксетин (20 мг/добу). Це може призвести до необхідності зменшення дози галоперидолу. Тривале лікування галоперидолом з такими препаратами, як карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, призводить до значного зниження галоперидолу в плазмі крові. Тому під час комбінованого лікування дозу галоперидолу потрібно скоригувати, коли це необхідно. Після припинення лікування такими препаратами необхідно зменшити дозу галоперидолу.
Натрію вальпроат (препарат, що інгібує глюкуронізацію) не впливає на концентрацію галоперидолу в плазмі крові. .
Як і всі нейролептики, галоперидол може збільшити пригнічення ЦНС при сумісному застосуванні з наркотичними препаратами, алкоголем, снодійними, заспокійливими засобами і сильними аналгетиками. .
Галоперидол може потенціювати дію адреналіну та інших симпатоміметиків і спричинювати зниження тиску.

Галоперидол може призвести до порушення антипаркінсонічних ефектів леводопи.
Галоперидол є інгібітором CYP 2D6. Галоперидол гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів, тим самим збільшуючи рівні цих препаратів у плазмі крові.

У рідкісних випадках при комбінації галоперидолу з літієм повідомлялося про енцефалопатію, що включає сплутаність свідомості, дезорієнтацію, головний біль,

порушення рівноваги і сонливість. У випадку одночасної терапії препаратами літію і галоперидолу, галоперидол потрібно призначати в мінімальній ефективній дозі, показники літію потрібно контролювати і підтримувати на рівні нижче 1 ммоль/л. Якщо з'являться симптоми енцефалопатії, терапію галоперидолом потрібно негайно припинити.
Дозу протисудомних препаратів можна збільшити з урахуванням зниження судомного порогу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Галоперидол є високоефективним нейролептиком, що належить до похідних бутирофенону. Чинить виражену антипсихотичну і протиблювотну дiю.

Дія галоперидолу пов'язана з блокадою центральних дофамінових (D2) і альфа–адренорецепторів у мезокортикальних і лімбічних структурах головного мозку. Блокада (D2)–рецепторів гіпоталамуса призводить до зниження температури тіла, галактореї внаслідок підвищеної продукції пролактину. Пригнічення дофамінових рецепторів у тригерній зоні блювотного центру лежить в основі протиблювотної і протинудотної дій. Взаємодія з дофамінергічними структурами екстрапірамідної системи (базальні ганглії) призводить до екстрапірамідних порушень. Препарат виявляє помірний седативний ефект шляхом впливу на лімбічну систему, а також діє ад'ювантно при лікуванні хронічного болю.

Галоперидол не чинить антигістамінної і антихолінергічнoї дії.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація у крові досягається через 2–6 годин. Біодоступність галоперидолу становить 60–70%. Галоперидол на 92% зв'язується з білками плазми. Для терапевтичного ефекту концентрація препарату у плазмі крові повинна бути у межах від 4 до 20–25 мкг/л.

Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт не активний. Галоперидол виділяється із сечею (40%) і з калом (60%). Близько 1% галоперидолу виділяється із сечею у незміненій формі. Об'єм рівноважного розподілу великий (7,9±2,5 л/кг). Період напіввиведення з плазми після перорального застосування становить у середньому 24 години (12–38 годин).

Галоперидол легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки білого або майже білого кольору з плоскою поверхнею, з фаскою.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у коробці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу».

Місцезнаходження

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.